Саме ці питання, були детально розглянуті на загально українській науково – практичній конференції: “Основи слухопротезування. Частина 3: Захворювання внутрішнього вуха”, яка відбулася 28 -29 лютого 2020г. у м. Київ. Вона була організована, спеціалізованою медичною установою вищої категорії акредитації “Центр слухової реабілітації “АВРОРА”.
У цій статті, я намагатимусь відповісти на ці питання, ґрунтуючись на матеріали конференції та законодавство України.
Призначення інвалідності по слуху – це основне питання, яким задаються пацієнти, у яких діагностика слуху виявляє різні ступені його зниження. Давайте детально розберемося, в яких випадках призначається інвалідність по слуху у дорослих та дітей.
Призначення інвалідності по слуху дорослим – регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 10 від 21 січня 2015р. «Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду».
У його переліку, чітко вказано:
Група інвалідності III:
-Двобічна глибока туговухість з підвищенням порогів повітряної провідності 86 Дб та більше на частотах 500-4000 Гц у разі неможливості хірургічної корекції (хірургічно неможливо відновити слух до меж фізіологічної норми).
Тобто, при зниженні слуху в обох вухах, яке перевищує 86 дБ, людина має право на призначення III групи інвалідності та отримання відповідних соціальних пільг і виплат.
Призначення інвалідності по слуху дітям – спільний наказ Мінфін, Мінпраці, Міністерства охорони здоров’я України № 454/471/516 від 08.11.2001г. «Про затвердження Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років»
Згідно з його переліком, а саме:
Розділ IX. Хвороби вуха та соскоподібного відростка
п. 3. Захворювання та патологічні стани, що дають право на одержання державної соціальної допомоги строком до 16 років.
Код згідно з міжнародною статистичною класифікацією хвороб МКХ-10 |
Назва захворювань та патологічних станів | Характеристика клінічного перебігу захворювання та функціонального стану органів і систем |
H90.7 | змішана кондуктивна і нейросенсорна туговухість одностороння з нормальним слухом на протилежному вусі | однобічна глухота в зоні мовних частот (понад 90 дБ) |
H90.4 | нейросенсорна втрата слуху одностороння з нормальним слухом на протилежному вусі | однобічна глухота в зоні мовних частот (понад 90 дБ) |
H 90.3 | 3.1 нейросенсорна втрата слуху, двостороння | двобічне зниження слуху в зоні мовних частот понад 70 дБ |
H 90.6 | 3.2 змішана кондуктивна і нейросенсорна туговухість, двостороння | двобічне зниження слуху в зоні мовних частот понад 70 дБ |
H 91.9 | 3.4 втрата слуху, неуточнена | двобічне зниження слуху в зоні мовних частот понад 70 дБ |
Примітка. При двобічному асиметричному зниженню слуху в межах 50 – 70 дБ рішення приймається за гіршими показниками.
З Наказу випливає, що дитина гарантовано має право на отримання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, за умови:
– наявності одностороннього зниження слуху у дитини і перевищенні порогів слуху в вусі, яке не чує, більше 90 дБ;
– перевищенні порогів слуху більше 70 дБ при двосторонньому зниженні слуху.
– при двосторонньому асиметричному зниженні слуху (одне вухо чує краще, а інше гірше), коли пороги слуху, на вусі, чо чує краще в межах 50-70дБ, рішення приймається по вуху, чо чує гірше. Наприклад, при двосторонній нейросенсорній втраті слуху: праве вухо 52дБ, а ліве 75дБ, застосовується код H 90.3, і дитина отримує соціальну допомогу.
Тепер давайте розглянемо питання забезпечення безкоштовними засобами слухової реабілітації (кохлеарними імплантатами та слуховими апаратами).
Рішення про проведення операції з імплантації слухопротезування, а саме встановлення кохлеарного імплантату приймається на підставі Наказу Міністерства охорони здоров’я України, Національної академії медичних наук України № 728/71 від 16.08.2013р. «Про удосконалення організації відбору інвалідів та дітей-інвалідів для проведення операції з імплантаційного слухопротезування»
п. 1.2 Перелік показань та протипоказань для проведення операції з імплантаційного слухопротезування.
Згідно вище згаданого Переліку:
1. Показаннями для проведення операції з імплантаційного слухопротезування є:
двобічна сенсоневральна приглухуватість та глухота (пороги звукосприйняття у мовленнєвому діапазоні 500-4000 Гц перевищують 90 дБ), у тому числі зі значним вушним шумом, що спричиняє порушення розбірливості мови;
пороги звукосприйняття у вільному звуковому просторі за умов користування оптимально підібраними слуховими апаратами не менше ніж 6 місяців перевищують 55 дБ на частотах 500-4000 Гц та надають розбірливість мови менше 50%;
наявність у дитини зі сформованим мовленням раптової втрати слуху внаслідок перенесеної менінгіальної інфекції та з інших причин.
2. Протипоказаннями для проведення операції з імплантаційного слухопротезування є:
центральні ураження слухової системи;
супутні соматичні або психічні захворювання, які є протипоказанням за висновком фахівців відповідної спеціальності;
відсутність сформованого мовлення у дітей віком після 5 років.
З Наказу випливає, що претендентом на встановлення кохлеарного імплантату в Україні може бути будь-який громадянин незалежно від віку та має показання до імплантації і не має протипоказань. Крім цього, в наказі не вказано кількість встановлюваних систем бінаурально (імплантат на кожне вухо) або моноурально (на одне). Наприклад: молодий хлопець 26років, з придбаною двосторонньою хронічною глухотою і сформованою промовою, має законне право, на операцію по імплантаційного слухопротезування бінаурально (установка двох кохлеарних імплантатів).
Відносно слухових апаратів все трохи складніше, у вільному доступі в мережі Інтернет законодавчих актів, що визначають показання до призначення слухових апаратів в Україні, я не знайшов, тому використовую інформацію, отриману на науково – практичній конференції в доповіді Олександра Мінаєва.
Показання до призначення слухових апаратів регулюються Інструкцією Міністерства охорони здоров’я України від 27.07.1992г., Яка на даний момент є дійсною, так як наказу про її скасування не було.
Відповідно до вищезгаданої інструкції, право на безкоштовне слухопротезування мають такі категорії населення:
- Діти до 15 років з приглухуватістю та глухотою (середнє перевищення порогів слуху більше 30 дБ, на вусі, що краще чує в мовному діапазоні 500-4000 Гц) – 1 раз в 3 роки.
- Підлітки віком 15 – 18 років, які потребують слухопротезування (при середньому перевищенні порогів слуху більше 45 дБ, на вусі, що краще чує в мовному діапазоні 500-4000 Гц) – 1 раз в 5 років.
- Дорослі (інваліди всіх груп, пенсіонери і члени їх сімей, які перебувають на їх утриманні), які потребують слухопротезування (при середньому перевищенні порогів слуху більше 45 дБ, на вусі, що краще чує в мовному діапазоні 500-4000 Гц) – 1 раз в 5 років.
Крім цього, згідно з доповіді, немає законних обмежень в кількості слухових апаратів, що застосовуються в протезуванні слуху пацієнта. Іншими словами, саме лікар – сурдолог, в консультативному висновку зобов’язаний вказати модель протезування (один апарат, при односторонньому зниженні слуху або два при двосторонньому). Його висновок, є законним і обов’язковим до виконання.
Тому мене щиро дивує повальне моноуральное слухопротезування в нашому регіоні. Особливо обурює його застосування до слухопротезуванню дітей.
Тепер давайте спробуємо розібратися: Хто повинен забезпечувати безкоштовними слуховими апаратами?
На підставі все тієї ж Інструкції «Про порядок забезпечення громадян України слуховими апаратами» від 27 липня 1992р.
п. 2 Оплата вартості слухових апаратів проводиться за рахунок відповідних місцевих бюджетів за видатками на охорону здоров’я.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України N 1301 від 3 грудня 2009 р. «Про затвердження Порядку забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю технічними та іншими засобами».п.2. До технічних засобів, які отримують безпосередньо особи з інвалідністю, діти з інвалідністю або їх законні представники в закладах охорони здоров’я для використання в амбулаторних та побутових умовах, належать слухові апарати, …
п. 3. Забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету.
З вище наведеного випливає, що згідно вищезазначених Інструкції та Постанови, забезпеченням безкоштовними засобами слухової реабілітації (кохлеарними імплантатами і слуховими апаратами) повинні проводиться за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
З додатковою інформацією допоможе Ваш сімейний лікар, лікар -сурдолог або Ви можете ознайомитись самостійно, на сайті Безкоштовної правової допомоги: (натиснувши на логотип)
Таким чином, що робити особам з інвалідністю та батькам приглухуватих та глухих дітей, в принципі зрозуміло, до державного та місцевих бюджетів, в міру можливості закладають кошти на закупівлю для них технічних засобів для реабілітації (слухових апаратів і кохлеарних імплантатів).
Набагато складніше справа з пенсіонерами, які потребують слухопротезування. На жаль, за відсутності страхової медицини, відповідальність за придбання засобів реабілітації для них в тому числі і слухових апаратів, лягає на їхні плечі або плечі їхніх рідних і близьких.
Щиро сподіваюся, що ця стаття виявилася Вам корисною і допомогла зменшити інформаційний вакуум в даних питаннях.
Будьте здорові, з повагою Михлик Ігор Михайлович, завідувач Криворізьким міським центром реабілітації слуху для дорослих і дітей.