Саме ці питання, були детально розглянуті на загально українській науково – практичній конференції: “Основи слухопротезування. Частина 3: Захворювання внутрішнього вуха”, яка відбулася 28 -29 лютого 2020г. у м. Київ. Вона була організована, спеціалізованою медичною установою вищої категорії акредитації “Центр слухової реабілітації “АВРОРА”.

У цій статті, я намагатимусь відповісти на ці питання, ґрунтуючись на матеріали конференції та законодавство України.

 

 

Призначення інвалідності по слуху – це основне питання, яким задаються пацієнти, у яких діагностика слуху виявляє різні ступені його зниження. Давайте детально розберемося, в яких випадках призначається інвалідність по слуху у дорослих та дітей.

 

Призначення інвалідності по слуху дорослим – регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 10 від 21 січня 2015р. «Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду».

У його переліку, чітко вказано:

Група інвалідності III:

-Двобічна глибока туговухість з підвищенням порогів повітряної провідності 86 Дб та більше на частотах 500-4000 Гц у разі неможливості хірургічної корекції (хірургічно неможливо відновити слух до меж фізіологічної норми).

Тобто, при зниженні слуху в обох вухах, яке перевищує 86 дБ, людина має право на призначення III групи інвалідності та отримання відповідних соціальних пільг і виплат.

 

Призначення інвалідності по слуху дітям – спільний наказ Мінфін, Мінпраці, Міністерства охорони здоров’я України № 454/471/516 від 08.11.2001г. «Про затвердження Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років»

Згідно з його переліком, а саме:

Розділ IX. Хвороби вуха та соскоподібного відростка

п. 3. Захворювання  та  патологічні  стани,  що  дають  право на одержання державної соціальної допомоги строком до 16 років.

Код згідно з міжнародною статистичною класифікацією хвороб
МКХ-10 
Назва захворювань та патологічних станів  Характеристика клінічного перебігу захворювання та функціонального стану органів і систем 
H90.7 змішана кондуктивна і нейросенсорна туговухість одностороння з нормальним слухом на протилежному вусі однобічна глухота в зоні мовних частот (понад 90 дБ)
H90.4 нейросенсорна втрата слуху одностороння з нормальним слухом на протилежному вусі однобічна глухота в зоні мовних частот (понад 90 дБ)
H 90.3 3.1 нейросенсорна втрата слуху, двостороння двобічне зниження слуху в зоні мовних частот понад 70 дБ
H 90.6 3.2 змішана кондуктивна і нейросенсорна туговухість, двостороння двобічне зниження слуху в зоні мовних частот понад 70 дБ
H 91.9 3.4 втрата слуху, неуточнена двобічне зниження слуху в зоні мовних частот понад 70 дБ

Примітка. При двобічному асиметричному зниженню слуху в межах 50 – 70 дБ рішення приймається за гіршими показниками.

З Наказу випливає, що дитина гарантовано має право на отримання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, за умови:

 – наявності одностороннього зниження слуху у дитини і перевищенні порогів слуху в вусі, яке не чує, більше 90 дБ;

 – перевищенні порогів слуху більше 70 дБ при двосторонньому зниженні слуху.

 – при двосторонньому асиметричному зниженні слуху (одне вухо чує краще, а інше гірше), коли пороги слуху, на вусі, чо чує краще в межах 50-70дБ, рішення приймається по вуху, чо чує гірше.  Наприклад, при двосторонній нейросенсорній втраті слуху: праве вухо 52дБ, а ліве 75дБ, застосовується код H 90.3, і дитина отримує соціальну допомогу.

Тепер давайте розглянемо питання забезпечення безкоштовними засобами слухової реабілітації (кохлеарними імплантатами та слуховими апаратами).

Рішення про проведення операції з імплантації слухопротезування, а саме встановлення кохлеарного імплантату приймається на підставі Наказу Міністерства охорони здоров’я України, Національної академії медичних наук України № 728/71 від 16.08.2013р. «Про удосконалення організації відбору інвалідів та дітей-інвалідів для проведення операції з імплантаційного слухопротезування»

п. 1.2 Перелік показань та протипоказань для проведення операції з імплантаційного слухопротезування.

Згідно вище згаданого Переліку:

1. Показаннями для проведення операції з імплантаційного слухопротезування є:

двобічна сенсоневральна приглухуватість та глухота (пороги звукосприйняття у мовленнєвому діапазоні 500-4000 Гц перевищують 90 дБ), у тому числі зі значним вушним шумом, що спричиняє порушення розбірливості мови;

пороги звукосприйняття у вільному звуковому просторі за умов користування оптимально підібраними слуховими апаратами не менше ніж 6 місяців перевищують 55 дБ на частотах 500-4000 Гц та надають розбірливість мови менше 50%;

наявність у дитини зі сформованим мовленням раптової втрати слуху внаслідок перенесеної менінгіальної інфекції та з інших причин.

2. Протипоказаннями для проведення операції з імплантаційного слухопротезування є:

центральні ураження слухової системи;

супутні соматичні або психічні захворювання, які є протипоказанням за висновком фахівців відповідної спеціальності;

відсутність сформованого мовлення у дітей віком після 5 років.

З Наказу випливає, що претендентом на встановлення кохлеарного імплантату в Україні може бути будь-який громадянин незалежно від віку та має показання до імплантації і не має протипоказань.  Крім цього, в наказі не вказано кількість встановлюваних систем бінаурально (імплантат на кожне вухо) або моноурально (на одне).  Наприклад: молодий хлопець 26років, з придбаною двосторонньою хронічною глухотою і сформованою промовою, має законне право, на операцію по імплантаційного слухопротезування бінаурально (установка двох кохлеарних імплантатів).

 

Відносно слухових апаратів все трохи складніше, у вільному доступі в мережі Інтернет законодавчих актів, що визначають показання до призначення слухових апаратів в Україні, я не знайшов, тому використовую інформацію, отриману на науково – практичній конференції в доповіді Олександра Мінаєва.

Показання до призначення слухових апаратів регулюються Інструкцією Міністерства охорони здоров’я України від 27.07.1992г., Яка на даний момент є дійсною, так як наказу про її скасування не було.

Відповідно до вищезгаданої інструкції, право на безкоштовне слухопротезування мають такі категорії населення:

  • Діти до 15 років з приглухуватістю та глухотою (середнє перевищення порогів слуху більше 30 дБ, на вусі, що краще чує в мовному діапазоні 500-4000 Гц) – 1 раз в 3 роки.
  • Підлітки віком 15 – 18 років, які потребують слухопротезування (при середньому перевищенні порогів слуху більше 45 дБ, на вусі, що краще чує в мовному діапазоні 500-4000 Гц) – 1 раз в 5 років.
  • Дорослі (інваліди всіх груп, пенсіонери і члени їх сімей, які перебувають на їх утриманні), які потребують слухопротезування (при середньому перевищенні порогів слуху більше 45 дБ, на вусі, що краще чує в мовному діапазоні 500-4000 Гц) – 1 раз в 5 років.

Крім цього, згідно з доповіді, немає законних обмежень в кількості слухових апаратів, що застосовуються в протезуванні слуху пацієнта.  Іншими словами, саме лікар – сурдолог, в консультативному висновку зобов’язаний вказати модель протезування (один апарат, при односторонньому зниженні слуху або два при двосторонньому).  Його висновок, є законним і обов’язковим до виконання.

Тому мене щиро дивує повальне моноуральное слухопротезування в нашому регіоні.  Особливо обурює його застосування до слухопротезуванню дітей.

Тепер давайте спробуємо розібратися: Хто повинен забезпечувати безкоштовними слуховими апаратами?

На підставі все тієї ж Інструкції «Про порядок забезпечення громадян України слуховими апаратами» від 27 липня 1992р.

п. 2 Оплата вартості слухових апаратів проводиться за рахунок відповідних місцевих бюджетів за видатками на охорону здоров’я.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України N 1301 від 3 грудня 2009 р. «Про затвердження Порядку забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю технічними та іншими засобами».п.2. До   технічних   засобів,   які   отримують  безпосередньо особи   з   інвалідністю,  діти  з  інвалідністю  або  їх  законні представники  в  закладах  охорони  здоров’я  для використання  в амбулаторних   та  побутових  умовах,  належать  слухові  апарати, …

п. 3.  Забезпечення  осіб  з інвалідністю і дітей з інвалідністю технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок  та  в  межах  коштів  державного  та  місцевих  бюджетів, передбачених на зазначену мету.

З вище наведеного випливає, що згідно вищезазначених Інструкції та Постанови, забезпеченням безкоштовними засобами слухової реабілітації (кохлеарними імплантатами і слуховими апаратами) повинні проводиться за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

З додатковою інформацією допоможе Ваш сімейний лікар, лікар -сурдолог або Ви можете ознайомитись самостійно, на сайті Безкоштовної правової допомоги: (натиснувши на логотип)

 

Таким чином, що робити особам з інвалідністю та батькам приглухуватих та глухих дітей, в принципі зрозуміло, до державного та місцевих бюджетів, в міру можливості закладають кошти на закупівлю для них технічних засобів для реабілітації (слухових апаратів і кохлеарних імплантатів).

Набагато складніше справа з пенсіонерами, які потребують слухопротезування.  На жаль, за відсутності страхової медицини, відповідальність за придбання засобів реабілітації для них в тому числі і слухових апаратів, лягає на їхні плечі або плечі їхніх рідних і близьких.

Щиро сподіваюся, що ця стаття виявилася Вам корисною і допомогла зменшити інформаційний вакуум в даних питаннях.

Будьте здорові, з повагою Михлик Ігор Михайлович, завідувач Криворізьким міським центром реабілітації слуху для дорослих і дітей.

4 5 votes
Article Rating
Subscribe
Notify of
guest
0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
ВГОРУ

Send this to a friend